Чи були дискримінаційними виловлювання професорки української мови і мовознавиці Ірини Фаріон в інтерв’ю журналістці Яніні Соколовій щодо російськомовних українських військових? Як часто в Україні порушують мовне законодавство, зокрема, в освітній сфері? А також, яка мова переважає на фронті – українська чи російська? Про все це в ефірі Радіо Свобода (проєкт «Свобода.Ранок») розповів уповноважений із захисту державної мови Тарас Кремінь.
– Пане Кремінь, на вашу думку, а чому і чи стоїть питання мови так гостро стоїть у суспільстві?
– Територія державної мови – це територія свободи і гідності. І з цим виходили протестувальники, серед яких українські студенти, рівно 10 років тому на українські майдани. Я сам був сере лідерів миколаївського Євромайдану і прекрасно пам’ятаю, що серед наших основних вимог було утвердження української мови і запровадження її як офіційної в усіх сферах суспільного життя. Потім було побиття студентів, а потім була окупація Криму та інших територій нашої держави – Донеччини, Луганщини тощо.
Військові з передової неодноразово говорили про те, що там, де чуєш російську мову, перша реакція – це постріл
З початком повномасштабного вторгнення фактор мови – це не тільки фактор свободи, але й безпеки нашої ідентичності, і культури, і це маркер «свій-чужий».
І військові з передової неодноразово говорили про те, що там, де чуєш російську мову, перша реакція – це постріл. Тому українська – це фактор безпеки, це і фактор злагодженості, і розуміння, де хто перебуває, «свій-чужий».
За цей рік у нас було чимало нарікань на порушення мовного закону в університетському середовищі
Я не буду коментувати висловлювання всіх. Але хочу сказати, що за цей рік у нас було чимало нарікань на порушення мовного закону в університетському середовищі. Скажімо, тільки цього року ми отримали 86 звернень. Частина з них стосується університетів півдня, сходу, центру і заходу України, де студенти висловлюють своє небажання спілкуватися недержавною мовою.
Але разом з тим хочу сказати, що велика кількість військових сьогодні спілкується українською мовою. І, незалежно від того, чи це бойові позиції, чи це приватне спілкування, українська стала переважати.
Боротьба триває і за мову, і за нашу землю, і, звичайно, за нашу перемогу
Натомість від себе хочу сказати, що я готовий допомогти тим військовим, які тільки переходять на українську, з кращими можливостями. Але давайте не забувати про те, що боротьба на фронті відбувається і за те, якою мовою ми будемо спілкуватися. І кому, як не військовим, це все прекрасно розуміти.
Бо, власне, їхніми вустами, які ми чули і з окупованого Маріуполя, які ми чуємо з Авдіївки або під час страшних битв поблизу Бахмуту, ми розуміємо, що таке пазурі «русского мира», яка основна мета російського окупанта. Це не тільки знищення нашої культури, мови, ідентичності, але й знищення українців.
Всі повинні володіти українською мовою на території Української держави
Тому засуджений усім світом геноцид проти українського народу – це один із тих параметрів, які ми бачимо і сьогодні. Тому боротьба триває і за мову, і за нашу землю, і, звичайно, за нашу перемогу.
– Пане Кремінь, то мова, на вашу думку, не визначає національність? І чи можна називати українцями російськомовних?
– Немає такого поняття «російськомовність». І ми – громадяни України. І цей маркер, який був запроваджений російською ідеологією, у тому числі визначається і рішенням КСУ.
Українська є обов’язковою для ЗСУ. Українська є панівною в усіх сферах суспільного життя
Якщо необхідно щось створити краще, то я як уповноважений, звичайно, стою на тому боці. У нас має вийти державна програма сприяння опануванню української мови як державної.
Українська є обов’язковою для ЗСУ. Українська є панівною в усіх сферах суспільного життя. І, незалежно від того, чи це національні спільноти, чи це іноземці, всі повинні володіти українською мовою на території Української держави. Тому що це мова освітнього процесу, освітньої траєкторії, звичайно, життєвого майбутнього, і це свідомий вибір мови незламної нації.
– На вашу думку, яка мова на сьогодні потребує в Україні захисту – російська чи українська?
Українська мова захищена законом
– Українська мова насправді захищена законом. Але для того, щоб вона була захищена, треба, щоб нею спілкувалися усі. Зрозуміло, що цьому треба максимально сприяти.
Скажімо, з початку повномасштабного вторгнення ми організували понад 500 безкоштовних локацій з опанування української мови як державної. І всі вони мають волонтерський характер. Це близько сотні місцевих програм. І незалежно від того, чи це Харківська облрада чи Одеська облрада, всі мають такі програми. Вони реальним чином фінансуються. Але відповідальність, звичайно, і з боку місцевої влади контролювати процес. І цей процес стосується дерусифікації зовнішньої реклами, оголошень, вивісок, сфери обслуговування, діяльності інтернет-ресурсів, медіапростору. Ну і, звичайно, це сфера обслуговування, де порушення трапляються і до сьогодні.
Але якщо говорити про ЗСУ, то саме завдяки успіхам наших бойових підрозділів, а 21 листопада – річниця створення Десантно-штурмових військ, ми й утверджуємо і українську мову. Нам треба сьогодні думати про те, як повертати мову на деокуповані території і півдня, і сходу, і Криму. Бо це надзвичайно дуже важливо.
Інтерес до української мови і перехід на українську є рекордним за всі роки української незалежності. Але в нашій єдності, в розумінні, в підтримці один одного, ну і, звичайно, в лютій боротьбі проти російського ворога – наша перемога і наш успіх.
– Пане Кремінь, ви сказали про деякі дії, які робить держава, які сприяють тому, щоб українці вчили українську мову, послуговувалися нею в побуті. На вашу думку, чи цих дій достатньо? Чи сам мовний закон достатній для того, щоб сказати про те, що цей процес йде, що процес українізації суспільства йде? Чи потрібно владі, можливо, ще щось зробити, якусь пропаганду, рекламу українській мові, щоб більше людей заохочувати послуговуватися нею в побуті?
– Я думаю, що це вибір кожного громадянина – відповідати тим чинникам громадянським, на які він заслуговує. Влада робить все можливе і наша команда Секретаріату уповноваженого, яка представлена в різних регіонах України. Ми маємо представників. Здійснюємо щоденний моніторинг на дотримання мовного законодавства. Але в той же ж час, звичайно, треба спілкуватися українською мовою, бо це питання гідності і свободи. І сьогоднішній день (інтерв’ю відбувалося 21 листопада – ред.) – початок Революції гідності – це про те, що ми виборюємо і до сьогодні.
А виборюємо ми право спілкуватися українською мовою на українській землі
А виборюємо ми право спілкуватися українською мовою на українській землі. Це дуже важливо усвідомлювати і розуміти у тому контексті, що Україна бореться і за себе, і за Європу, і за демократичне майбутнє вільного світу. Це принципова позиція, якої ми дотримуємося.
– Пане Кремінь, я не можу у вас не запитати про мови нацменшин, враховуючи ситуацію між Угорщиною та Україною. Орбан звинувачує Україну в певних утисках. І говориться про цю норму, що з 10-го класу школярі у школах мають вчитися лише українською мовою.
В Україні – 100 тисяч етнічних угорців, наприклад. Чи потребує ця нацменшина захисту в мовному питанні? Чи немає на них якогось тиску з українського боку? Як ви можете це все прокоментувати?
– Незважаючи на те, що я народився на Миколаївщині, у мене – закарпатське коріння. І я прекрасно розумію ситуацію, яка є з національними спільнотами не тільки на Закарпатті, а й на Одещині, і на Волині, й на Буковині тощо.
На сайті Радіо Свобода нещодавно вийшов блискучий матеріал. Закарпатським угорцям не потрібна безпека і захист з боку угорської влади. Вони самі знають, що їм потрібно
Ми змогли переломити ситуацію. І справді українською почали більше спілкуватися, і вона стала мовою освітнього процесу у школах з компактним проживанням національних спільнот. Звичайно, директори отримали сертифікати, замінили вивіски, українська мова почала викладатися саме українською мовою, а на заняттях з історії України почали викладати насправді історію України. Але це процес постійний.
Але я знаю точно одне. Зокрема, на вашому сайті, на сайті Радіо Свобода нещодавно вийшов блискучий матеріал. Закарпатським угорцям не потрібна безпека і захист з боку угорської влади. Вони самі знають, що їм потрібно. Саме тому так багато закарпатських угорців у складі 128-ї гірсько-штурмової бригади, так багато представників інших національних спільнот у лавах ЗСУ і в підрозділах Територіальної оборони. Вони зробили свій свідомий вибір на користь України. Тому що вони є громадянами України.
Тому не треба нас вчити. Але в той же ж час треба створювати додаткові можливості для громадян України і в опануванні української мови, ну і, звичайно, в отримані тих необхідних навичок, які нам потрібні для боротьби проти російського ворога.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п’яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
ООН від початку повномасштабного вторгнення РФ підтвердила загибель в Україні 9 701 цивільного, йдеться у звіті за 25 вересня 2023 року. Реальна кількість жертв, вказують аналітики, є набагато більшою.
Усього із 24 лютого 2022 року по 24 вересня 2023 року ООН зафіксувала в Україні щонайменше 10 тисяч випадків загибелі цивільних людей, понад 560 з яких становили діти, а також більше ніж 18 500 випадків поранення цивільних, повідомила 21 листопада Моніторингова місія ООН з прав людини в Україні.
