Як Росія намагається дискредитувати українців у Європі? Які наративи є найбільш популярними і хто їх поширює? Чи впливає російська пропаганда на підтримку України з боку Євросоюзу і що показують соціологічні дослідження? Про все це дізнавався проєкт Радіо Свобода «Новини Приазовʼя».
- У Сербії скасували показ фільму «20 днів у Маріуполі» українського журналіста Мстислава Чернова, повідомила 17 жовтня незалежна асоціація журналістів Сербії, яка засудила цей крок. Стрічку мали показати 11 жовтня в галереї «Модерн» у Центрі культури міста Лазареваца. У повідомленні асоціації сказано, що напередодні із закликом заборонити показ стрічки виступила Сербська радикальна партія, яка звернулася до компетентних органів влади з вимогою заборонити рекламу цього фільму будь-де у Сербії.
- Сербські журналісти зазначили, що радикали у цій країні підтримують Росію, їх стурбувала начебто «пропаганда вкрай антиросійського фільму» і вони задалися питанням, хто фінансує показ стрічки, адже він планувався безкоштовним. Незалежна асоціація сербських журналістів вважає поразкою те, що культурний центр піддався тиску політичної групи та вирішив прибрати зі свого репертуару український фільм.
- Документальний фільм «20 днів у Маріуполі» воєнного кореспондента Мстислава Чернова представлятиме Україну на 96-й премії «Оскар» у номінації «Найкращий міжнародний повнометражний фільм». У травні цього року творців фільму за їхню роботу нагородили Пулітцерівською премією. В Україні стрічка стала найкасовішим документальним фільмом українського прокату, повідомляла компанія-дистриб’ютор «Артхаус Трафік».
«Прокремлівські наративи в Сербії»
Про те, чому у Сербії скасували показ українського фільму про події у Маріуполі, «Новини Приазовʼя» більш детально розпитали колег з балканської служби Радіо Свобода, які розбирались в ситуації.
«Сербська радикальна партія – це екстремально права, ультраправа партія. Тож нічого дивного для них – вимагати заборону. Лідер цієї партії – Воїслав Шешель – засуджений за воєнні злочини під час Югославських воєн. І коли він вийшов з-за ґрат, він продовжив розповсюджувати мову ворожнечі. І тепер, відколи почалось російське вторгнення (в Україну), він у своїй публічних заявах підтримує прокремлівські наративи», – розповіла журналістка Невена Богданович.
Вона зауважила, що Сербська радикальна партія не має своїх депутатів ані в парламенті країни, ані в муніципалітеті міста Лазаревац, де був знятий з показу український фільм.
«Тому не дуже зрозуміло, чому така крихітна партія з радикальними взаєминами домоглася виконання її вимог – прибрати фільм з показу. Ми не отримали жодних пояснень від місцевої влади, чому це сталося», – зазначила Богданович.
Журналістка каже, що зараз все ж спостерігається потужний вплив РФ у місцевій політиці, в медіа і навіть у церкві. Відколи почалося широкомасштабне російське вторгнення в Україну, сербські урядовці не розірвали зв’язків із Кремлем, каже вона.
Росія має великий вплив на громадську думку. Опитування показують, що сербські громадяни проти антиросійських санкцій
«Вони (влада – ред.) розраховують на російську підтримку у питаннях, пов’язаних із Косовом. Є великий російський вплив у медіа. Також Росія має великий вплив на громадську думку. Опитування показують, що сербські громадяни проти антиросійських санкцій. Близько 2/3 людей – проти санкцій. Ми також спостерігаємо, що навіть попри те, що сербська влада проголошує, що підтримує суверенітет і територіальну цілісність України, вони категорично проти санкцій, які запроваджують проти РФ. Тож громадська думка збігатися з діями уряду», – додала Богданович.
«Відчувається байдужість»
Українська режисерка, продюсерка, співзасновниця творчого об’єднання «Вавилон’13» Юлія Гонтарук з 2014 року знімає документальні та ігрові фільми, які стосуються війни. Вона розповіла «Новинам Приазов’я», що російська пропаганда, яка налаштована на закордонну аудиторію, час від часу має свій ефект.
Треба робити якомога більше показів за кордоном, це дуже важливо
«Вони настільки це роблять тонко, що я не здивована взагалі тим, що хочуть заборонити. Абсолютно не здивована, що «Оресту» Дмитру Козацькому (захисник Маріуполя – ред.) в Іспанії теж виставку заборонили якісь проросійські налаштовані культурні діячі. З одного боку, можна сказати, що це успіх, значить правильний посил, якщо йде протистояння. З іншого боку – треба лупати цю скалу, по-іншому не вийде.
Культурний фронт – це надзвичайно важливо, тому треба боротися далі. Треба робити якомога більше показів за кордоном, це дуже важливо. Треба, щоб виїжджали автори. Одна справа просто сказати фільм, інша справа, коли у тебе діалог з аудиторією, це важливо», – зауважила вона.
Українські документальні фільми про війну сприймають як у Європі, так і у США, переважно тепло і з розумінням. Втім, є випадки, коли відчувається байдужість, каже режисерка.
Для них шок те, що вони бачать на екрані. Але Україна, на жаль, вже майже рік перестала бути на перших шпальтах в газетах і новинах
«Весь минулий рік я їздила постійно за кордон. Хоча не хотіла цього робити, бо коли з фронту їхала в Канни умовно на ту презентацію, це було звісно дуже важко – переносити дві різні реальності. Я бачила байдужість. Мені розказували про показ Мантаса Кведаравічюса (литовський режисер та документаліст, який фільмував події у гарячих точках – ред.), вже покійного, «Маріуполіс 2», де француз заснув на показі. І ти думаєш, як це можливо? Тобто це фільми про війну, як можна заснути. Я відчувала, що є велика дистанція між нами. Принаймні у Франції я це точно відчувала», – зазначила вона.
Але країни підтримують, європейські країни підтримують український кінематограф в контексті того, що дають майданчики для проведення кінофестивалів.
«У березні у мене була поїздка в США і ми там теж показували українські фільми, аудиторія дуже тепло сприймає. Звісно, для них шок те, що вони бачать на екрані. Але Україна, на жаль, вже майже рік перестала бути на перших шпальтах в газетах і новинах», – додала Гонтарук.
«Наративи про невдячних біженців»
- Росія знаходить різні способи, щоби налаштовувати жителів країн Європи проти України та її громадян, стверджує Інститут масової інформації (ІМІ). Зокрема використовують групи підтримки та допомоги українським переселенцям, які залишили домівки через повномасштабне вторгнення Росії. До українців намагаються прив’язати образ «нахабних нероб, які мандрують у пошуках високих соцвиплат», зазначають в ІМІ, який провів власний моніторинг соціальних мереж. Результати дослідження опублікували 20 жовтня.
- В дослідженні відзначають, що найбільш масово російські наративи просувають у групах допомоги українцям у Німеччині на платформах Facebook, Telegram та YouTube. Українців стали зображати тягарем для економіки країн, що їх приймають. Також у соціальних мережах почали з’являтися дописи, в яких активно використовується термін «соціальний туризм». Українців намагаються змалювати не втікачами від війни, а туристами, які переїжджають із країни до країни, шукаючи, де краще і де вищі суми соціальної допомоги, зазначено у матеріалі ІМІ.
«Новини Приазовʼя» поспілкувалися з авторкою цього дослідження Тетяною Кавуненко. Вона розповіла, що є групи в соціальних мережах, які намагаються позиціюватися як такі, що допомагають українцям, але водночас у них поширюється мова ворожнечі.
Вона каже, що на початку широкомасштабного вторгнення, коли українці масово прямували в країни ЄС, спостерігалось незадоволення, зокрема, через мовний барʼєр. Українці потребували окремих перекладачів.
«Дуже було багато хейту: «для чого ви їдете, якщо ви не знаєте іноземних мов?». Далі почали інші просуватися наративи з приводу роботи. Що українці ліниві, українців знецінюють, кажучи, що вони можуть лише працювати, умовно кажучи, прибиральниками. Тобто, коли людина не працює, вона є не дуже хорошою, і коли вона шукає роботу – теж тут є момент, за який можна зачепитися. Все базується навколо того, що ніяку хорошу роботу не знайдете, їдьте додому», – розповіла Кавуненко.
Також у соціальних мережах поширюють наратив про начебто невдячність українців європейцям, каже журналістка.
Деякі ці наративи вони настільки абсурдні, але саме в цій абсурдності і є сенс
«З’являється ще один наратив, що оскільки дуже багато українців виїхало і, скоріш за все, більша частина з них не повернеться, то української нації взагалі через кілька сотень років не буде як такої, й про неї навіть ніхто не згадає. Тобто деякі ці наративи вони настільки абсурдні, але саме в цій абсурдності і є сенс. Люди, які не в темі, особливо іноземці, які не дуже розбираються в усіх цих питаннях політичних і в причинах війни, вони це читають і сприймають за чисту монету. Власне це впливає і на імідж українців як нації, і на імідж України загалом», – пояснила журналістка.
«Мета – посварити українців»
Метою поширення антиукраїнських дописів у соцмережах є зменшення підтримки України й українців, переконана Кавуненко.
«Ця пропаганда працює системно, вона працює по всіх каналах, дуже часто знову ж таки від імені аля українців. Тому, що дуже багато анонімних дописів, перевірити також дуже складно, хто ця людина, І результат це приносить в тому сенсі, що багато іноземців дійсно пишуть про те, що вони перестали або зовсім, або стали менше допомагати українцям. Це все працює насправді. І в цьому є дуже велика небезпека», – зауважила вона.
Крім того, одна з цілей російської пропаганди – розсварити українців між собою, вважає медіаекспертка. За її словами, Серед того, що останнім часом поширюють – історії про те, що «Львів безпечне місто, що Європа не може прийняти всіх, тому варто приймати тільки українців зі східних регіонів».
«Багато людей у це включається, не всі хочуть думати насправді ,звідки ноги ростуть, включаються емоційно. Дійсно, людина, яка, наприклад, з Маріуполя, з Бахмуту, вона втратила своє житло або своїх рідних, для неї це такий особистий емоційний момент і вона може в це включатися. Є українці – жертви російської пропаганди, вони є свого роду ретрансляторами. Це люди, які жили більшу частину свого життя, слухаючи російське телебачення, читаючи російські новини, підтримуючи проросійських політиків. Ясно, що в голові у них відклалася одна картинка і вони можуть це бачити по-своєму. Оце все воно розпалює ворожнечу», – пояснила Кавуненко.
«Європейська підтримка зростає»
Кореспондентка Радіо Свобода Олена Абрамович, яка вже кілька років живе і працює у Брюсселі, розповіла «Новинам Приазов’я», що в Європейському союзі є політичні сили, які пов’язують з Росією. Але вони у меншості й загалом не мають значного впливу.
Намагаються казати, що оці рахунки за енергетику – це ви просто платите за зброю Україні, а начебто європейські політики вас використовують
«Якщо говорити про ЄС, можна орієнтуватися на опитування різних європейських служб, на статистику, яка була оприлюднена, в цілому підтримка України продовжується, підтримка українських біженців продовжується попри те, що, наприклад, зросли дуже сильно ціни на енергоносії, на комунальні послуги. Тобто це мало великий економічний вплив загалом і Росія намагалася в принципі розігнати цей сентимент.
Я навіть отримувала листи від членів Європарламенту, які показували, що їм приходить розсилка від певної політичної сили у вигляді якогось коміксу – рахунок за газ, де намагаються казати, що оці рахунки за енергетику – це ви просто платите за зброю Україні, а начебто європейські політики вас використовують. Такі наративи намагаються вкидати, але я не відчуваю, що вони мають великий вплив. Знову ж таки, зважаючи на те, про що свідчать соцопитування», – зазначила журналістка.
За її словами, останні дослідження, які проводили в ЄС, свідчать про те, що підтримка Україні в цілому й українців у Європі останнім часом зросла.
«У 2024 році в ЄС будуть європейські вибори. Це коли прості люди обирають депутатів, які будуть представляти їхню країну в ЄС. Перед цими виборами проводиться низка опитувань для того, щоб зрозуміти настрої громадян, яку політику вони підтримують, яку ні. Для того, щоб потім цю політику включати у свої передвиборчі програми. І такі опитування населення ЄС свідчать про те, що вони дуже сильно підтримують усі дії європейської влади, пов’язані з Україною», – зауважила Абрамович.
Загалом українці гарно вливаються до європейського суспільства, тому російській пропаганді складно просувати свої наративи, додала журналістка.
- Соціологічні опитування європейців показали зростання довіри до ЄС загалом завдяки підтримці України. Таку політику схвалюють 74% опитаних. Найбільша підтримка (понад 95%) у Фінляндії та Швеції, 64% схвалюють надання зброї та статусу кандидата на членство ЄС Україні. Політика ЄС щодо України викликає найбільше довіри в опитаних, порівняно з усіма іншими питаннями й політичними рішеннями в Брюсселі. Зокрема таке опитування проводив Eurobarometer (міжнародний проєкт регулярних опитувань громадської думки, що здійснюється під егідою Європейської комісії – ред.) у червні у 27 країнах ЄС, щоб зрозуміти пріоритети виборців незадовго до майбутніх виборів у Європарламент.
«Українці міняють погляди європейців»
Аналітик Стокгольмського центру дослідження Східної Європи Андреас Умланд розповів «Новинам Приазов’я», що наративи російської пропаганди у Європі суттєво не впливають на підтримку українців.
Багато українців вже інтегровані в робочу силу, тобто вони вже працюють десь, вони є учасниками громадського життя
«На відміну від біженців інших країн, скажімо, з азійських країн, з Африки, в українських біженців відносно хороша репутація. І в Німеччині вони інтегруються, багато з них вже працюють і там немає ось цих принципових таких культурних розбіжностей, які є з біженцями з арабських країн. Наскільки я бачу, Німеччина або Швеція, де я часто буваю, там є не тільки велика підтримка від держави, але і від населення. Там багато українців вже інтегровані в робочу силу, тобто вони вже працюють десь, вони є учасниками громадського життя. І тому ця російська пропаганда не працює і тут переважно симпатія від населення», – каже політолог.
Присутність українців у Європі сприяє підтримці України, зауважив він. Зокрема, ці люди можуть щось розповідати про війну, про Україну і присутність стількох українців в Німеччині змінила дискусію в цій країні про Україну і про Росію, зазначив Умланд.
«Є багато там українських акцій, в маленьких навіть містах, на підтримку України, й це змінило громадянську атмосферу в багатьох містах. Особливо це стосується східної Німеччини. Тому що там завжди була велика підтримка для Росії, навіть для Путіна. І це зараз змінилося», – додав він.
Як РФ використовує іноземних студентів
- Видання «Реальна газета» 25 жовтня опублікувало розслідування про те, як Росія використовує у власній пропаганді іноземних студентів. У матеріалі сказано, що кількість молоді, яка приїздить на навчання до вишів Росії, збільшилася у рік повномасштабного вторгнення на тисячі. А цього року анонсують нове зростання набору. Видатки російського держбюджету на навчання іноземних студентів також зросли. В умовах економічних санкцій, витрат на війну, інфляції, бюджетної кризи Росія все одно продовжує нарощувати зусилля з освіти іноземців.
Головний редактор «Реальної газети» Андрій Діхтяренко розповів «Новинам Приазов’я», що Росія намагається залучати іноземну молодь до навчання також і на окупованих територіях.
«Роблять все можливе для того, щоб залучати студентів з африканських, азійських країн і навіть з Європи на окуповані території. Чому? Тому що самих цих іноземців використовують як пропаганду. Пропаганда того, що, по-перше, Росія дійсно контролює окуповані території – від Криму до Луганська. По-друге, що вони там намагаються створити якісь безпечні умови. По-третє, і це головне, іноземні студенти таким чином легітимізують російську окупацію», – пояснив редактор газети.
За його словами, Росія робить все для того, щоб, коли ці студенти будуть повертатися додому, до своїх країн, вони вже далі пропагували ідеї «нормалізації російської окупації, ідеї «русского мира». Крім того, іноземних студентів заманюють дешевою вартістю навчання.
Треба розуміти, що це все так звані «мертві душі». Вони абсолютно формально беруть участь у навчанні
«Студенти приїжджають вчитися у РФ, вони вступають в якийсь університет і, наприклад, змушені платити декілька тисяч доларів за рік. А потім їм кажуть, ви знаєте, ви можете перевестися в університет в Донецьку чи Луганську і будете платити вдвічі менше. Більше того, ви навіть можете туди не їздите, ви будете просто рахуватися там, а потім на останній рік знову переведетеся в Петербург чи Краснодар і отримаєте місцевий диплом. Треба розуміти, що це все так звані «мертві душі». Вони абсолютно формально беруть участь у навчанні і фізично вони майже не перебувають на окупованих територіях», – зазначив Діхтяренко.
«Довга стратегія»
Опрацюванням в такий спосіб іноземних студентів Росія створює своїх «агентів впливу» на довгострокову перспективу, додав він.
РФ використовує студентів, дійсно, як агентів впливу
«Ця лояльність для Росії, це, скоріше, стратегія вдовгу, майбутня стратегія. Для РФ головне, щоб якомога більше майбутньої інтелігенції, майбутнього керівного апарату, людей, які є активними, які беруть участь у політиці, щоб так чи інакше прийшли в російські виші й були під впливом російської пропаганди, російської ідеології.
Є навіть випадки і ми про це теж написали, коли студент з Чехії, з міста Плзень, навчався у Волгограді. Він приїхав до себе в Чехію, в цьому місті Плзень став депутатом міської ради. Він фоткається на тлі бюста Сталіна, «георгіївської стрічки», розповідає, наскільки в Росії все краще, ніж в Європі, і зараз він став місцевим політиком. Це найідеальніший для РФ сценарій. Вона використовує студентів, дійсно, як агентів впливу», – наголосив Андрій Діхтяренко.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п’яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
ООН від початку повномасштабного вторгнення РФ підтвердила загибель в Україні 9 701 цивільного, йдеться у звіті за 25 вересня 2023 року. Реальна кількість жертв, вказують аналітики, є набагато більшою.
Усього із 24 лютого 2022 року по 24 вересня 2023 року ООН зафіксувала ще 27 449 жертв серед цивільного населення в Україні: окрім загиблих ще 17 748 поранених. Лише з початку вересня внаслідок російської агресії проти України в ООН зафіксували 554 жертви серед цивільних українських громадян.
