Гарматний ствол насправді є витратним матеріалом, на кшталт покришок на колесах.
Кожна причіпна, самохідна або танкова гармата має вичерпний ресурс свого основного елементу – ствола. Тож в умовах тривалої високоінтенсивної війни потрібні постійні поставки не лише гармат “у сборі”, але й окремо запасних стволів до них.
Як пише військово-аналітичне видання Defense Express, проблема тут полягає в тому, що зношений ствол дає гіршу точність стрільби, тому для вражання цілей потрібно більше снарядів, аніж при використанні нового ствола. В умовах інтенсивної артилерійської війни великі витрати боєприпасів є проблемою.
Зношування гарматних стволів вимірюється кількістю здійснених пострілів. Але, як зауважують експерти Defense Express, значний вплив тут справляє дальність стрільби. Чим далі летить снаряд, тим потужнішим має бути пороховий заряд для такого пострілу, а отже і зношення ствола від такого пострілу буде істотнішим. Також певний вплив тут має і загальна інтенсивність стрільби.
Тому номінальні стандарти є досить умовними. Наприклад, за інструкцією стволи американської гаубиці M777 потрібно міняти після кожних 2500 пострілів. Але на практиці, якщо гармата весь час стріляє на максимальну дальність та у високому темпі, ствол може досягнути понаднормового рівня зношеності вже після 1000 пострілів.
“Але ніхто у реальних бойових діях не буде знімати з фронту зброю, яка ще працює, хоча й поза межами гарантійних показників, особливо, якщо для неї немає заміни. Звісно під час повномасштабної війни на такі речі вже просто не звертають значної уваги”, – зауважують аналітики.
Інколи перевищення нормативу досягає справді визначних показників. Як пише Defense Express, за деякими даними, українські артилеристи, що воювали на одній з німецьких самохідних гаубиць PzH 2000, примудрилися перевищили граничний показник у 4,5 рази – відстріляли близько 20 тисяч снарядів, хоча за інструкцією ствол треба міняти після 4500 пострілів.
Експерти зазначають, що номінальний ресурс ствола залежить від якості металу, з якого він виготовлений. Це добре помітно на прикладі танкових гармат. Так, стволи 120-міліметрової гармати Rh-120 на танках Leopard 2 та її американської ліцензійної версії M256 на танках Abrams мають ресурс до 1500 пострілів.
У той же час радянсько-російський аналог цієї гармати, 125-міліметрова 2А46, в залежності від версії має ресурс 800-1200 пострілів. Водночас у настановах визначення орієнтованого ресурсу ствола всіх версій 2А46, включно з хромованими 2А46М1, ресурс каналу ствола визначений лише у 350 загальних, або лише 150 пострілів бронебійними підкаліберними снарядами.
“Така величезна різниця між західними та радянськими гарматами пояснюється, в першу чергу, рівнем технологій й використанням в озброєнні країн НАТО хромованих стволів, що СРСР не зміг на належному виробничому рівні втілити у життя”, – зауважує Defense Express.
Інші матеріали збройової тематики
Як писав УНІАН, в Іспанії взялися за створення зброї, яка вкрай потрібна Україні “ще вчора”. Йдеться про спеціальні мініатюрні зенітні ракети, призначені для боротьби саме із безпілотниками ворога.
Також ми розповідали, що у США тестують ракети StormBreaker, які завдяки новітнім технологіям дозволять знищувати противника в умовах недостатньої видимості. На думку експертів, точність, потужність і універсальність такої “розумної” зброї дозволять їй протидіяти широкому спектру загроз і сценаріїв.
