У Сутківцях (Хмельницька обл.) 27 липня біля знаменитої Покровської церкви (1476 р.) відбулася велелюдна толока, у якій взяли участь волонтери із Кам’янця-Подільського, Хмельницького, Дунаївців, Ярмолинців, Маліївців, Городка і, звісно, чисельні місцеві мешканці. Долучилися до неї і представники команди «Україна Інкогніта».
Ініціатором толоки виступила відома активістка Анастасія Донець. 12 липня вона побувала в Сутківцях і сказала таке: «На бідолашній сердешній церкві — гидкі гаражні двері, які мені хочеться ломом вийняти. І зальопані в цемент якісь цвинтарні чорні ікони московсько-провославної естетики 1980-х. На дерев’яні двері і вікна буду робити збір, як тільки отець Захарій Залізний отримає ключі. Будемо робити туристичну стежку до замку від церкви, багато толок і досліджень. Сутківці зараз — мій новий Єрусалим».
Вже за два тижні слова втілилися у дію – першу із запланованих волонтерських толок. Мета не лише впорядкувати територію біля церкви та вичистити сам храм від непотребу, але й привернути увагу до унікальної і знаної в усій Україні пам’ятки. Нагадаємо – світлина Покровської церкви навіть увійшли до шкільних підручників з історії.
- Анастасія Донець
В толоці, як вже зазначалося на самому початку взяли участь до сотні людей з різних куточків Хмельницької обл. Як звернула увагу пані Анастасія, цього разу було дуже багато місцевих мешканців на чолі із старостою села Леонтієм Побережним: «За останні роки ми провели десятки подібних толок як на Хмельниччині так, навіть на Вінниччині, — каже пані Донець, — але такої кількості місцевих ще не було».
- Відмивання пограбованого іконостасу. Московський священик виніс з хаму майже все…
Значну допомогу в організації заходу надав і відділ культури, туризму та релігій Ярмолинецької селищної ради. Представники бібліотек та клубних закладів Ярмолинецької громади на чолі із начальником відділу культури Іриною Бойко взяли у толоці і найактивнішу участь. Ще б пак, адже Покровська церква — головна історична пам’ятка Ярмолинеччини.
- Було і стало…
Найскладнішою і найменш приємною ділянкою робіт стало очищення бойового ярусу храму від голубиного посліду. За майже п’ять років, поки тривала тяганина між місцевою громадою і московським панотцем храм практично стояв закритим, відповідно пернаті за цей час незле обжили його горішню частину. Раніше чисельні туристи які завше піднімалися на бойовий ярус птахів розлякували. Туристи ж зауважимо у Сутківцях традиційні гості. Зокрема лише за час коли тривала екскурсія сюди завітало два автобуси і із пів десятка легкових автівок.
Посліду накопичилося стільки, що сморід відчувався навіть у самому храмі, а вже на верхньому ярусі і дихати було важко. Не кажучи, що товстий шар гуано, що вкривав не лише долівку, але й чисельні сходи і перила, виглядав досить неприємно. Відвідання ж туристами цієї частини храму-фортеці раніше було обов’язковим пунктом екскурсії – кожному ж кортить зазирнути у давні бійниці.
Із завданням волонтери успішно впоралися і кілька десятків великих мішків із потенційним органічним добривом, разом із іншим сміттям перекочували до кузова вантажівки.
Викошування трави та видлубування рослинності із щілин між камінцями вимостки, що тягнеться вздовж мурів храму, теж було завданням не простим, але все ж не настільки неприємним, як боротьба із слідами життєдіяльності пернатих.
Останнім штрихом толоки стало пов’язування синьої і жовтої стрічки на великому хресті, встановленому при храмі. За попереднього панотця ці кольори тут не віталися.
Кожна українська толока закінчується традиційним частуванням. Сутківецька не стала виключенням.
Більш розгорнутий репортаж читайте на сайті РІСУ
