ЛЬВІВ – 80 років тому, 1 листопада 1944 року, 79-річний глава Української греко-католицької церкви (УГКЦ), митрополит Андрей Шептицький відійшов у вічний світ. Тоді на західних теренах України вже вдруге «господарювала» радянська влада. 5 листопада поховальна процесія об’єднала тисячі людей, які прийшли віддати останню шану митрополитові.
Через 14 років після смерті глава церкви у Ватикані розпочали процес його беатифікації (проголошення блаженнним, тобто новомучеником церкви).
Чому 66 років поспіль не завершується справа беатифікації митрополита Андрея Шептицького? Який образ митрополита формують і популяризують українці?
«1 листопада 1944 р. о годині три чверти на другу з полудня», тобто у середу 1 листопада 1944 року о 13:45 митрополит Андрей Шептицький завершив своє земне життя після важкої хвороби.
Львівський лікар Олександр Барвінський лікував митрополита з 1935 року, коли стан його погіршився. У свідоцтві про смерть написано причину смерті митрополита Шептицького: «декомпенсований міокардит, атеросклероз і деформуючий поліартрит».
Смерть митрополита Андрея Шептицького сколихнула не лише вірних. Цього високодуховного лідера знали і поважали у світі.
Люди не побоялись каральної радянської машини і прийшли у Святоюрський собор, а потім взяли участь у похоронній процесії, щоб востаннє схилити голови перед видатним церковним діячем, своїм пастирем, духовним провідником.
Тисячі записів залишені у «Книзі споминів» українською, польською, німецькою мовами, на івриті.
Вже тоді було зрозуміло, попереджав за життя і митрополит Андрей, що кремлівська влада чинитиме репресії проти греко-католицького духовенства і вірян. Чекати довго не довелося.
Вже через п’ять місяців, 11 квітня 1945 року, глава церкви Йосиф Сліпий і ще два греко-католицькі єпископи були арештовані. Почалась хвиля арештів священників, монахів, вірних.
Менше аніж через рік, 8-10 березня 1946 року, у Львові Кремль організував і провів псевдособор, на якому ліквідував УГКЦ.
Греко-католики перейшли у підпілля. Катакомбна церква діяла до 1989 року.
Процес беатифікації
Наприкінці 1957 року отець-редемпторист УГКЦ Михайло Гринчишин з Канади отримав пропозицію від архиєпископа УГКЦ Івана Бучки стати постулятором у справі беатифікації митрополита Андрея.
У 1958 році процес розпочався за новообраного папи Івана ХХІІІ, який особисто знав митрополита Андрея Шептицького.
На початку процесу одразу ж почались проблеми: польський кардинал Стефан Вишинський (беатифікований Ватиканом) домагався його закриття. І у 1958 році, через негативну реакцію польської ієрархії, яка заявляла, що митрополит – суперечлива постать, процес зупинили. Також і представники Російської православної церкви неофіційно звертались до Ватикану щодо особистості митрополита Андрея і це не могло не впливати на процес.
У 1959 році у Рим приїхав врятований братами Шептицькими – митрополитом Андреєм і архимандрит Климентієм – старший син львівського рабина Курт Левін. Він свідчив перед Трибуналом постуляції Риму. Завдяки його свідченням папа відновив процес беатифікації.
Як зазначив за життя Курт Левін в інтерв’ю Радіо Свобода, постійно знаходились сили, які перешкоджали процесу і намагались очорнити ім’я митрополита Андрея Шептицького.
Є припущення, що загубився чи був вкрадений один із томів у справі беатифікації митрополита, де були численні свідчення.
Процесом беатифікації та канонізації займається Конгрегація у справах святих. Щоб проголосити мученика церкви блаженним (беатифікація) чи святим (канонізація), слід пройти кілька етапів. Раніше їх було чотири.
Спершу проходить етап вивчення основних чеснот людини – віра, надія, любов – щодо якої триває процес беатифікації
«Відколи триває процес беатифікації митрополита, кілька разів змінювалося канонізаційне право Католицької церкви. Папа Бенедикт XVI у 2007 році видав останню інструкцію, яка називається «Sanctorum Mater», у справі святих. Вона доповнювалася папою Франциском. І цей документ по-новому регулює певні канонізаційні процеси. Були чотири кроки у процесі, а тепер – два. Перший етап – це дослідження життя. І це відбувається на рівні єпархіальному. Другий – у Римі досліджують чесноти. У справі митрополита єпархіальний процес відбувався у Римі через заборону УГКЦ в Україні. Тому логічно справу перенесли до Риму. Початково нею займалися французи. Спершу проходить етап вивчення основних чеснот людини – віра, надія, любов – щодо якої триває процес беатифікації. На підставі свідчень свідків, праць людини, листів визначити, що вона жила чеснотами не пересічно, а геройськи. Тому проголошуються героїчні чесноти», – пояснює фахівець із канонічного права УГКЦ, отець-монах Юстин Бойко.
Цей етап у справі митрополита Андрея пройдений. У 2015 році папа Франциск оголосив спеціальний декрет про визнання героїчної діяльності і богословських чеснот митрополита УГКЦ Андрея Шептицького. Тобто, митрополит Андрей отримав офіційний титул праведний.
Як повідомляв раніше глава УГКЦ Святослав Шевчук зараз «відбувається вивчення зафіксованого у США чудесного оздоровлення дитини за посередництвом праведного митрополита Андрея Шептицького». Є певний юридичний процес.
Про цей випадок стало відомо у 2007 році. Дівчинка з української родини, яка переїхала у США, мала важке захворювання і вже всі надії на одужання були втрачені. Дитина молилася, звертаючись до митрополита, і просила про одужання. Отець УГКЦ зі Львова Роман Тереховський, за дорученням постуляції, у 2013 році фіксував свідчення дитини, її батьків, медиків, які розповіли про одужання. Як стверджує священник, зараз це вже доросла людина і повернення хвороби немає.
Про деталі постулятор справи беатифікації митрополита Андрея Шептицького отець Андріан Книш з Риму, який призначений Львівським митрополитом постулятором у 2008 році, не може розповідати.
З проголошенням праведний ми закінчили історичну частину справи беатифікації
«Щодо чуда нічого не можу коментувати. Просимо всіх про молитви за прославу Митрополита Андрея Шептицького. Думаю, що у справі беатифікації зроблено немало. Все ж у 2015 році ми домоглися, що завершено процес щодо чеснот і життя митрополита Андрея Шептицького. Митрополит визнаний праведним. Праведний – це не є конче добрий переклад на українську мову, але немає точного відповідника «venerabile», згідно з нормою української мови. Тобто, це такий, до якого можна приватно молитися, не публічно, лише приватно. І це є колосальне здобуття, тому що, фактично, з проголошенням праведний ми закінчили історичну частину справи беатифікації», – пояснює постулятор справи беатифікації праведного митрополита Андрея Шептицького Андріан Книш в коментарі Радіо Свобода.
Довгі роки були закиди на адресу митрополита Андрея Шептицького, що він, начебто, «вітав» німецьку окупаційну владу» чи «дивізію СС «Галичина»». Всі ці питання після визнання митрополита Андрея праведним вже зняті.
Причини затягування процесу
Чому майже 70 років триває процес беатифікації митрополита Андрея Шептицького? Адже у 2001 році під час візиту в Україну папа Іван Павло ІІ у Львові сім разів згадав ім’я митрополита Андрея Шептицького, говорив про його далекоглядну і пастирську діяльність.
Тоді під час підготовки до візиту понтифіка духовенство УГКЦ говорило Радіо Свобода про те, що папа не проголосить митрополита Андрея блаженним. Називали кілька причин, зокрема, що не всі документи підготували (а справа беатифікації на той час вже тривала понад 40 років), що не завершено етап визнання героїчної діяльності і чеснот.
Іван Павло ІІ вже під час свого перебування у Львові був дуже розчулений вітанням українців. Тоді неофіційно говорили про те, що якби були підготовлені документи у справі беатифікації, то папа зробив би подарунок українцям і проголосив митрополита Шептицького блаженним.
«Аби зрозуміти по-людському незрозумілу живучість української греко-католицької церкви в темні роки переслідувань, треба зробити належне посилання на героїчну апостольську діяльність Андрея Шептицького», сказав у Львові папа Іван Павло ІІ. І зауважив, що лише завдяки героїчній апостольській діяльності Шептицького можна зрозуміти незрозумілу живучість Української греко-католицької церкви у темні роки переслідувань.
Отець-доктор Августин Баб’як про історію беатифікаційного процесу праведного митрополита Андрея Шептицького написав у своїй книзі «Задля любові до свого народу», яка вийшла італійською мовою торік у Римі. На жаль, не перекладена українською мовою.
Отець Августин Баб’як займався кількома беатифікаційними процесами і має великий досвід, тому що всіх цих осіб було проголошено блаженними.
Отець Августин нагадує, що беатифікаційний процес митрополита Шептицького розпочали досить швидко після його відходу у вічність. Але на те, що справа затягнулась, є кілька причин. Про них отець Августин розповів Радіо Свобода.
Втручались спецслужби СРСР, саботували
Праведний Андрей Шептицький мав ворогів не тільки за життя, але і після смерті. До того ж процес саботували, втручались у нього, спецслужби СРСР, зокрема створювали і різні міфи про особистість митрополита, його діяльність, ангажували різних людей, щоб шкодити процесу, як у світі, так і в Україні.
«Найважливішою причиною була і проблема, пов’язана з відповідністю постулятора, яка, неначе червона нитка, тягнулася через весь процес. Мова про фахове ведення беатифікаційного процесу та правильне представлення особи у процесі має вирішальне значення. Часом бракувало елементарного вміння підготовки відповідних документів або відповіді на питання щодо закидів про діяльності митрополита. Тобто, особа, яка була відповідальна за процес, не знала певних обставин та життя Андрея Шептицького», – каже отець-доктор Августин Баб’як.
Однак причина тривалості процесу і у ставленні українців до цієї духовної особи, ваважає Августин Баб’як. Зокрема, в Україні митрополита Шептицького представляють не як глибоку духовну особу. Щоразу, для прикладу у Львові, коли вшановують якісь події, пов’язані з іменем митрополита Андрея, різні установи чи організації, освітні заклади акцентують увагу на Шептицькому-підприємці, мистецтвознавці, колекціонері, фінансистові, багатієві, доброчинцю. Цьогоріч знову багато заходів акцентовані саме на «спрощеному» для сприйняття поданні образу глави церкви. І це називають популяризацією імені. Тобто, немає широко розвинутого культу митрополита Андрея, тому що в українському суспільстві переважає розуміння Шептицького, як світської особи, наголошує отець Августин.
Бракує наукових досліджень, які опираються на документах і свідченнях
«Сучасні публікації насичені міфологізованими сюжетами та здогадками. Бракує наукових досліджень, які опираються на документах і свідченнях. Митрополит Андрей Шептицький подається таким собі Довбушем, який відрізняється від опришків тим, що не забирає у багатих, але із Довбушем його пов’язує те, що роздає бідним. На це все мовчить постулятор, який в історії беатифікаційного процесу окрім того, що найдовше виконує цю функцію, є не тільки маловідомим, але і зовсім невідомий, як дослідник спадщини Шептицького. Де тут Слуга Божий Шептицький? Де духовні глибокі цінності Митрополита? Хто нині говорить людям про митрополита як людину, яка своє життя, здібності та потенціал присвятила служінню українців і проповідуванню серед українського народу Євангелії Христа?
Де граф, який скинув свій багатий одяг, щоб надягнути шати покірного монаха-василіянина і через своє серце пропустити науку Христа, щоб стати голосом тих, які голосу не мали, щоб став більш зрозумілішим для русинів-українців? Вказував і йшов шляхом діалогу, дискусії та поваги до людської гідності. Виховував своїх вірних до здорової релігійної побожности та праведної совісті. Його непохитна віра зробила його людиною поза часом, яскраві пастирські послання й досі актуальні, його вчення продовжує керувати своїм українським народом і кожною людиною, яка приступає до його творів. Шептицький розмовляв завжди з людиною в стилі Бога! Цей праведний своїм життям засвідчив, як віра може вести людину у важких пошуках справедливості, єдності, миру, добра та процвітання для кожної людини в часі та місці, де було б легше схилити голову до винної стандартизації. У беатифікаційному процесі ми не бачимо такого Шептицького», – говорить отець-доктор Августин Баб’як.
Немає відваги в осіб, причетних до саботування беатифікаційного процесу, визнати свої помилки
Роками в українському суспільстві домінує поширення інформацій про Шептицького як засновника кооперативів, політика і «олігарха», а при цьому замовчуються його духовні чесноти. Така інформаційна подача імені, зауважує Радіо Свобода отець-доктор Августин Баб’як, є продовженням історії, сформованої у кабінетах КДБ.
«Але це фальшивий образ Шептицького. Ієрарх, який вів частину українців через торнадо історії ХХ століття, згідно з заповідями Ісуса Христа, який був для українців не тільки священником, але й апостолом сучасності, вчителем та лікарем, мав інший образ, аніж сьогодні його подають людям. На жаль, поразки на певних етапах беатифікаційного процесу ми схильні приписувати іншим, але тільки не собі. Немає відваги в осіб, причетних сьогодні до саботування беатифікаційного процесу, визнати свої помилки», – каже отець Августин Баб’як.
Протягом 44 років (з 1901-го до 1944-го), Андрей Шептицький був главою Української греко-католицької церкви. За цей період сім разів у Галичині змінювалася влада – австрійська, російська, українська, польська, радянська, німецька і вдруге радянська. Митрополита неодноразово переслідував черговий окупаційний режим.
Глава церкви не помер мученицькою смертю, як, для прикладу його брат архимандрит Климентій Шептицький, який проголошений блаженним папою у 2001 році у Львові. Але праведний Андрей Шептицький тричі просив апостольський престол дозволу на мученицьку смерть.
Перебуваючи в ув’язненні в Росії у Суздалі у 1918 році у листі просив у папи Венедикта XV благословення на мученицьку смерть.
Вдруге митрополит звернувся з проханням про мученицьку смерть до Папи Пія ХІ у 1939 році. Митрополит довідався, що можуть вчинити замах на його життя і хотів, щоб Господь прийняв його смерть як жертву за людей і за це отримав ласку прощення для українського народу.
Втретє Андрей Шептицький звернувся по благословення на мученицьку смерть до Святішого отця Пія ХІІ у 1942 році під час німецької окупації Галичини.
«Ти пам’ятаєш, Мамо, мої слова, що коли Господь покличе мене на владичий престіл, то українці не будуть мені вірити, бо я зі спольщеного роду, а поляки скажуть, що я зрадник… Та дарма. Господь Бог кличе, треба йти!» ‒ ці слова сина Романа, майбутнього митрополита, мама Софія Фредро-Шептицька згадує у своїх спогадах.
1 листопада 1944 року праведний Андрей Шептицький відійшов у вічний світ, але вмираючи, він знав, що УГКЦ Кремль заборонить, що переслідуватимуть і вбиватимуть духовенство і вірних, але він пророкував відродження УГКЦ. І це сталось: 29 жовтня 1989 року, після 43 років підпілля греко-католики повернули Преображенський храм у Львові. Через місяць із Москви повідомили про дозвіл реєструвати громади УГКЦ. Почався відродження церкви, яку 44 роки будував митрополит Андрей Шептицький.
