Бацман, виходячи з того, що всі яскраві представники індустрій потрапляли спочатку в поле зору КДБ (за часів СРСР), а в російський період – у поле зору ФСБ, поцікавилася, чи відчував такий інтерес до себе Роднянський.
“Скажіть, а чи були спроби підкату до вас із боку КДБ чи ФСБ з метою завербувати чи зробити вас другом, щось таке сказати, щоб ви з ними співпрацювали?” – запитала журналістка.
Медіаменеджер відповів, що таких випадків не було.
“Ні, я навіть не знайомий ні з ким із них, якщо чесно, із нових – із ФСБ. А з кадебістами за радянських часів перетинався, особливо, коли знімав документальні фільми. Я брав інтерв’ю і у [голови КДБ СРСР у 1988–1991 роках, члена ГКЧП Володимира] Крючкова, і в [першого заступника голови КДБ у 1991 році Віктора] Грушка, й у [в.о. голови КДБ у 1991 році Леоніда] Шебаршина – це керівники КДБ СРСР. Але це були перебудовні часи. Я багатьох тоді побачив”, – згадує він.
За словами продюсера, для радянського громадянина “керівники КДБ – це звучало демонічно”.
“Це важливі люди, було цікаво. У мене було багато запитань, і я їх ставив, було цікаво”, – пояснив Роднянський.
За часів життя в Росії, розповів кінопродюсер, йому стало ясно, що ця країна існує і складається з багатьох сегментів, і всередині еліти існували “і сегмент силовий, звичайно, і сегмент такий, якщо хочете, ліберальний”.
“Я був пов’язаний з ліберальним. Максимально. Тобто був знайомий, із кимось дружив, зустрічався, бував у компаніях, у гостях. Але ніколи – з силовим. Я ніколи в житті не бачив наживо ні [ексекретаря Радбезу РФ Миколу] Патрушева, ні [голову ФСБ Олександра] Бортнікова, ні [ексміністра оборони РФ Сергія] Шойгу”, – наголосив він.
Медіаменеджер каже, що одного разу бачив наживо нинішнього міністра оборони РФ Андрія Бєлоусова.
“Але він був тоді, здається, заступником міністра економіки. Економістів, ну, в сенсі, лібералів, я знав. Він, на мою думку, з [президентом Ощадбанку РФ, у минулому – міністром економіки РФ Германом] Грефом працював. Із Грефом я був знайомий добре”, – зазначив Роднянський.
Він резюмував, що із силовою елітою РФ “ніколи не стикався”.
“А з їхнього боку інтересу до мене не було, тому що я завжди сприймався – це відчувалося – як дуже чужий і ворожий. Завжди. Особливо очевидним це стало у 2004 році після першого Майдану, коли ми виступили [на його підтримку] і в Росії це сприйняли як максимально нелояльну дію”, – додав продюсер.
Він нагадав, що тоді в РФ про його позицію “писали і говорили”.
“І з того часу я сприймався скоріше як “засланий козачок”. Що, загалом, і підтвердив лист Шойгу“, – поділився медіаменеджер.
Бацман уточнила, чи не вербувало продюсера в такому разі СБУ.
“Ні, ці точно ні, ніколи”, – сказав Роднянський.
Контекст
Роднянський народився 1961 року в Києві в родині кінематографістів. Закінчив факультет кінорежисури Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого.
Із 1990-го до 1994 рік жив у Німеччині, працював продюсером і режисером на німецькому телеканалі ZDF. Потім повернувся до України і разом із братом заснував телеканал “1+1”. 2002 року Роднянський переїхав до Росії й очолив телеканал СТС. За два роки він став керівником телевізійного холдингу “СТС Медиа”. 2009 року Роднянський покинув холдинг і вирішив сконцентруватися на розвитку власних проєктів.
Продюсер десятків художніх фільмів і серіалів, серед яких “Схід-Захід”, “Водій для Віри”, “Дев’ята рота”, “Олена”, “Левіафан”, “Нелюбов”. Володар премій Каннського кінофестивалю, чотири його фільми номінували на премію “Оскар”.
Після нападу РФ на Україну Роднянський покинув Росію. Першого ж дня він засудив вторгнення, а зараз викриває російську пропаганду в Instagram і Telegram, де має сотні тисяч підписників.
У травні 2024 року стало відомо, що Басманний райсуд Москви заочно заарештував Роднянського у справах про поширення “фейків” про російську армію.