«Баби заважають росіянам». Половецькі скульптури «не вписуються в історичні міфи» Кремля – історик

Із фронтової Донеччини до Дніпра евакуйовують кам’яні половецькі статуї. Наразі національний історичний музей імені Яворницького дав прихисток дев’ятьом бабам із зони бойових дій. Їм – понад 800 років, деякі пошкоджені через обстріли армії РФ. Артефакти вивозять волонтери, яким допомагають військові ЗСУ та й просто небайдужі. Щоб піднімати півтонні кам’яні брили, іноді доводиться застосовувати методи давніх єгиптян, напівжартома кажуть рятівники баб. Як евакуюють історичні раритети та що з ними буде далі? Про це в репортажі Донбас Реалії (проєкт Радіо Свобода).

Свіжий слід від уламка снаряда не сплутати з давніми ушкодженнями. Влучило у груднину – майже в саме серце скульптури.

Цю половецьку статую, як і ще три інші, вивезли з Великої Новосілки. Вони стояли в центрі селища біля музею і до великої війни були його окрасою.

Зараз селище наполовину в руїнах, розповідає Григорій Дем’янов. Він – один із волонтерів, які допомагають вивозити баб з-під обстрілів. Каже, загалом від початку березня 2024 року до Дніпра вдалося евакуювати дев’ять скульптур. Гроші на кожну з п’яти поїздок збирав його товариш, волонтер та історик Юрій Фанигін. Донатили як українці, так і іноземці.

«Перші дві баби ми вивозили майже власними силами автомобілем з причепом. Ломами, руками, лебідкою – як могли, так і вантажили. Нам допомагали військові – їх доводилося «викорчовувати» з землі вручну, бо вони там були закопані, забетоновані. Це виявилося вже на місці», – згадує Григорій.

Читайте також: «Врятована спадщина. Дякую ЗСУ!». Як у час війни в Україні збирають археологічні артефакти?

Вдруге команда підготувалася краще – взяли з собою інструменти, тож третю бабу вдалося звільнити досить швидко. Ще знайшли маніпулятор, а один водій погодився заїхати у Велику Новосілку.

«Обстріли були серйозні, за селищем КАБ прилетів, і туди дрони залітали – тому ми працювали дуже швидко. Очі боялися, руки робили… Далі вивозили частки – десь була голова, десь частина тулуба (ці були пошкоджені раніше часом чи вандалами – ред.). Перевозили позашляховиком. А остання наша евакуація – так само на власному ентузіазмі, на власній машині, яку ми купили з Юрієм Сулімою (також волонтер – ред.) за власні кошти саме для волонтерства», – говорить Григорій.

Спеціалізовану техніку для вантаження скульптур змогли дістати лише раз. В решті випадків «винаходили» ручні методи, зазначає волонтер.

«Приблизно так діяли, як давні єгиптяни будували піраміди. Підкладали шарніри, бруси, по яких закочували [скульптури]. Спершу піддон прив’язували до баби, поки вона стояла, після її обережно клали вже на прив’язаний піддон, який слугував опорою. Потім клалося на величезні бруси й потроху затягувалося. Все максимально ручне, банальне… Останні – а це були частини баб – завантажили за допомогою чоловічої сили», – напівжартома каже Григорій, пригадуючи труднощі евакуації важких кам’яних скульптур.

«Це дуже важливий історичний артефакт, їх залишилося не так і багато, тому їх треба рятувати, бо це наша історія, наша ідентичність», – наголошує волонтер.

Баби, які не вписуються в історичні міфи Росії

У Дніпрі половецькі статуї, а ще давню ступу та гарман для обмолочування зерна, прихистили тимчасово.

Як пояснює Донбас Реалії виконувач обов’язків директора Дніпропетровського національного історичного музею імені Яворницького, кандидат історичних наук Олександр Старік, на це є відповідна угода з Донецькою облвійськадміністрацією.

Забирати артефакти з «сірої зони» й прифронтових територій конче необхідно, вважає він. Давні пам’ятки збереглися попри час і сніги та зливи, але російські снаряди їх не пошкодують.

«Якщо на ці території прийде ворог, то йому ці пам’ятки [будуть] не потрібні. Навіть навпаки – вони їм заважають, бо не вписуються в їхні історичні «реалії», в їхні історичні міфи, які вони насаджують на захоплених територіях. Вони говорять, що ці території споконвічно належали їм, що це були слов’янські території, пов’язані з їхньою версією Русі. І якщо тут кочові народи, якщо тут половці – це не в’яжеться з їхніми міфами», – говорить фахівець.

Кожна – оригінальна

Олександр Старік проводить імпровізовану екскурсію майданчиком, де зараз зберігають баб з Донеччини. Усе це – половецькі статуї, як жіночі, так і чоловічі. Свого часу вони стояли на курганах. Їх було видно здалеку й вони були своєрідними маркерами в степу – позначали межі кочування різних племен.

«Кожна з них – оригінальна. Кожна – неповторна. Одяг, руки під животом, у руках – чаша, маленькі ніжки – ці всі риси притаманні половецьким скульптурам. На святилищах вони зазвичай стояли парно – жіноча й чоловіча. Їх могло бути кілька. Там приносили жертви», – пояснює історик.

Старік зауважує, що статуї пов’язані з культом предків. Вважалося, що предок – це та сила, з якою можна взаємодіяти.

«Вони «живі», до них можна звертатися, їх можна навіть покарати. Є випадки, коли подібні статуї ховали обличчям донизу… Гіпертрофований живіт – це знак культу родючості, врожаю. Етнографи відтворюють життя й побут половців, зокрема й за статуями», – додає він.

Багато з них мають індивідуальні риси. Баби відрізняються зачісками, зокрема кількістю кіс на спині, прикрасами, шоломами, зброєю, зауважує фахівець.

«Ось в цієї – кругла голова, за нашою версією, це – дія вивітрювання. Ось – жіноча. Бачимо прикраси – шийне намисто, сережки у вухах, бачимо орнаментований одяг. У зачісці – баранячі роги, які робилися з повсті. Їх використовували жриці. А оця – цікава тим, що ми бачимо на ній прояви «народної творчості» сучасних селян: щоб «було гарніше», бабу помалювали вапном. Насправді воно трішки зайве й не вберігає від дощу, снігу та грибка», – зазначає історик.

Виконувач обов’язків директора музею каже: реставрувати вивезені з Донеччини скульптури треба, але поки їх лише законсервують. А ще – розпочинають описувати й вивчати, адже документи на більшість статуй втрачено.

«Матеріал – пісковик, але – різний. Зараз ми співпрацюємо з фахівцями, які займаються петрографічним аналізом скульптур: звідки, яка специфіка тощо. Тобто ми займаємося вже науковою обробкою матеріалу. Також наші реставратори попрацюють, законсервують, щоб не розповсюджували біоагенти (патогенні грибки, віруси бактерії – ред.), які на кількох статуях є», – ділиться планами стосовно роботи з артефактами Старік.

Історичний музей у Дніпрі має найбільшу в Україні колекцію давніх кам’яних баб, їх 104, серед них 70 – половецьких. Скульптури з прифронтової Донеччини сюди не зараховують, оскільки вони тут на тимчасовому зберіганні. Після звільнення та розмінування територій їх повернуть додому.

За даними Донецького обласного краєзнавчого музею, коли в 11-му столітті половці пішли з теренів сучасної Донеччини, на курганах залишалися тисячі витесаних ними кам’яних скульптур. До здобуття Україною незалежності їх збереглось не так багато. Частина з них оселилась в музеях, якісь стояли, як і раніше, на курганах. Деякі ж тепер в евакуації – рятуються від російської агресії.

Скільки пам’яток в Україні знищили війська РФ від початку повномасштабного вторгнення

Від початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну російські війська зруйнували або пошкодили 1062 об’єкти культурної спадщини в Україні, повідомило Міністерство культури та інформаційної політики в травні 2024 року.

З них:
– 123 пам’ятки національного значення;
– 864 пам’ятки місцевого значення;
– 75 нещодавно виявлених об’єктів культурної спадщини.

За даними міністерства, зокрема, у вересні 2022 року біля Ізюма на Харківщині російські солдати розбили групу унікальних кам’яних половецьких баб, яким майже тисяча років.

ОСТАННІЙ ВИПУСК РАДІО ДОНБАС РЕАЛІЇ:

Ми працюємо по обидва боки лінії розмежування. Пишіть нам на пошту Donbas_Radio@rferl.org, у фейсбук, телеграм або вайбер за номером +380951519505. Якщо ви пишете з окупованих територій, ваше ім’я не буде розкрите.