Російська церква розширює свою мережу на окупованих територіях України, повідомив днями Центр національного спротиву. За даними підпілля, церква використовує так званих добровольців патріаршої гуманітарної місії. Під виглядом волонтерів вони працюють з самотніми та хворими місцевими жителями, які залишилися на окупованих територіях. Насамперед їхня головна мета в Україні полягає в розширенні своєю агентурної мережі та ідеологічному впливі на українців в окупації, зазначили у Центрі нацспротиву.
У підпіллі також зазначили, що ці «добровольці» почали їздити на захоплені території України відразу після початку повномасштабного вторгнення Росії. Священників активно відправляють на окуповані території для поширення наративів пропаганди серед місцевого населення та для підтримки морального стану російських військових, додають в Центрі нацспротиву.
Проєкт Радіо Свобода «Новини Приазовʼя» зібрав більше інформації про те, як Росія використовує церкву на окупованих територіях.
Що відбувається з церквами Херсонщини і Запоріжжя після ухвалення закону про заборону релігійних організацій, пов’язаних з Російською православною церквою?
Чи долучаються до Православної церкви України громади УПЦ (Московського патріархату)?
- Голова Запорізької обласної військової адміністрації Іван Федоров раніше заявляв, що «російська церква – це зброя російської пропаганди», оскільки підтримує окупацію і ведення бойових дій.
- Призначений Кремлем керувати захопленою частиною Запорізької області Євген Балицький відмічав «тісну взаємодію органів окупаційної влади з російськими релігійними діячами» і дякував їм за підтримку військових, які беруть участь у війні на боці Росії. Окупаційний керівник захопленої частини Херсонщини Володимир Сальдо, своєю чергою, вважає, що «саме Російська православна церква має об’єднати Росію та Україну».
«Утиски с перших днів окупації»
Директор департаменту релігійної свободи Місії «Євразія», священник з Мелітополя Михайло Брицин розповів, що відразу після окупації частини південних територій російські військові почали тиснути на священнослужителів. Зараз в окупації немає жодного священника Православної церкви України.
Спочатку шантаж, потім підкупити, потім просто залякати
«Коли вони зрозуміли, який авторитет мають церкви, вони почали утиски. Спочатку шантаж, потім підкупити, потім просто залякати. Звичайно, що священники православної церкви (ПЦУ) зрозуміли одразу, що тут життя їм не буде, і більшість виїжджали. Хоча деякі залишалися і дехто поплатився життям за це, зокрема Степан Подольчак (священник ПЦУ у Каланчаку, якого закатували та розстріляли військові РФ взимку 2024 року). А більшість священників Московського патріархату, звичайно, що вони прийняли, росіян як «освободітєлєй» і співпрацювали з ними. В Мелітополі, Енергодарі не знайшлося тих, хто захотів би лягати так швидко під РПЦ. Мало хто пішов на співпрацю, мало хто почав радіти цьому «звільненню». Росіяни зрозуміли, що церкви — це все ж потужні осередки українськості», – розповів він.
«Вплив РПЦ на дітей та молодь»
На окупованих територіях в церквах просувають наративи російської пропаганди, каже священнослужитель. Також через релігію намагаються впливати на дітей і молодь.
Йде повний захват оцієї території, на якій розповідають, що «Росія тут назавжди»
«Пропагують одне – «руський мир». Тобто, є єдина Російська православна церква, вона сама канонічна, вона сама скрепна, Йде повний захват оцієї території, на якій розповідають, що «Росія тут назавжди». Великий вплив православних зараз на дітей, підлітків і молодь. Усі ці мілітарні організації, які там організовуються, вони під патронатом або під впливом православ’я все ж-таки. І священники там в «октябрята» приймають або в піонери, це відомі факти. Усі ці мілітарні організації, які затягують дітей, вони порядно оздоблені ще «російським миром» через саме служителів Російської православної церкви», – додав він.
В окупації йде повна зачистка простору від усіх релігійних організацій, які не пов’язані з російською православною церквою, додав Брицин.
«Неугодних священників там кудись дівають або вони самі виїжджають. Вони підтримували все ж-таки українськість і все. А коли привозять ставлеників з Росії, звичайно, що ці люди приносять повністю кремлівський наратив у свою службу, у свої проповіді, у своє ставлення до людей», – наголосив він.
З огляду на бойові дії і окупацію Росією частини південних територій України, редакція не може отримати офіційного підтвердження про деякі озвучені свідчення чи незалежно їх перевірити.
«Публічно порвати з РПЦ»
- Верховна Рада України у серпні схвалила законопроєкт, який забороняє діяльність в Україні Російської православної церкви і релігійних організацій, афілійованих з нею. Закон вже підписаний президентом України Володимиром Зеленським. Він, серед іншого, передбачає, що РПЦ не може бути власником, учасником юридичних осіб, зареєстрованих в Україні.
- Нагадаємо, що після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну у травні 2022 року УПЦ (МП) оголосила курс на незалежність від Московського патріархату, заявивши про самостійність і незалежність від Москви. Проте після цього у Російській православній церкві сказали, що єдність із УПЦ (МП) зберігається. Українські правоохоронні органи неодноразово повідомляли про затримання чи повідомлення підозри священникам цієї організації.
Релігієзнавець Дмитро Горєвой у коментарі «Новинам Приазов’я» пояснив, що передбачає новий закон, і чи означає він заборону діяльності Української православної церкви Московського патріархату.
«У законі прописано, що це обмеження впливу релігійних організацій з Росії на українські церкви, тобто обмеження зв’язків з країною-агресоркою. Ясна річ, що ніхто не буде забороняти молитися, ходити до церкви, сповідувати таїнства, сповідувати віру в Ісуса Христа. Ні, річ йде про те, щоб ті єпископи, ієрархи Української православної церкви, які входять до керівних органів РПЦ, вийшли з цих керівних органів РПЦ. Щоб вони офіційно звернулися, як церква до РПЦ, з заявою про вихід зі структури цієї організації. І далі вони можуть існувати собі так, як існували раніше. Тобто мова йде виключно про те, щоб публічно порвати ці зв’язки з РПЦ», – пояснив він.
«Девʼять місяців на розрив»
Горєвой зазначив, що предстоятель Української православної церкви (Московського патріархату) митрополит Онуфрій на початку повномасштабного вторгнення засудив війну та дії Російської Федерації. Також зі статуту УПЦ (МП) частково були викреслені згадки про Російську православну церкву, але не відбулося виходу з її складу. Зокрема, йдеться про собор єпископів і синод РПЦ.
Згідно з новим законом Українська православна церква (Московського патріархату) має 9 місяців на розрив зв’язків із РПЦ. Потім на парафії чекає експертиза.
Якщо церква не прибере афілійованість з РФ, то через суд буде ліквідовано релігійну організацію
«Якщо знайдуть афілійованість з Росією, то будуть видавати припис про те, щоб його прибрати. Якщо церква не прибере цю афілійованість, то через суд буде ліквідовано релігійну організацію. Але релігійна організація мається на увазі одну конкретну, бо у нас церква ж не є юридичною особою. Церква фактично є таким конгломератом з тисяч юридичних осіб. І кожна парафія в кожному селі – це окрема юридична особа, проти якої теж треба буде проводити ці позови. Це відповідно до закону. Хоча, наприклад, виконавець закону держполітики, її очільник Віктор Єленський каже, що вони спочатку будуть розглядати статут київської митрополії – керівного органу і єпархіальних управлінь. Якщо там будуть знаходити такі рішення, то вони будуть, перш за все, видавати приписи щодо цих релігійних організацій. Якщо вони будуть ліквідовані, то парафії тоді просто будуть у такому канонічному вакуумі, канонічному лімбі, тому що вони перестануть належати до будь-якої єпархії і перетворяться фактично на автономні парафії. А от уже до автономних парафій не так багато може бути претензії саме з точки зору закону», – зауважив фахівець.
Що дасть обʼєднання вірян?
Релігієзнавець пояснив, що в разі розриву зв’язків з Росією, в Української православної церкви (Московського патріархату) є кілька варіантів:
- бути самостійною, але не канонічною церквою;
- об’єднатися з Православною церквою України, яка отримала томос від Константинопольського патріархату.
«Є, звичайно, такий суто гіпотетичний сценарій, хоча він теж, на мою думку, може бути застосований, якщо УПЦ (МП) рве стосунки та починає об’єднання з ПЦУ, створення кардинально іншої церкви вже в патріаршому статусі. Тому що зараз ПЦУ, наприклад, так, це автокефальна церква, так, вона рівна з усіма іншими церквами, але її статус – це статус митрополичий. І звичайно, що українцям би хотілося мати патріарший статус, бо це є вищий статус церкви. І такий статус можливий, коли православні українці об’єднаються і не буде тут розділення між різними церквами», – зазначив Горєвой.
Херсонщина: «безпека в приорітеті»
Херсонська обласна військова адміністрація у січні цього року повідомила, що п’ять релігійних громад області вирішили перейти від УПЦ (МП) до ПЦУ. Таке рішення ухвалили 4 релігійні організації в Осокорівці, Миролюбівці, Високому та Антонівці, а також громада Хрещенівки Бериславського району.
Керуючий Херсонською єпархією ПЦУ, єпископ Херсонський і Таврійський Никодим розповів «Новинам Приазов’я», що на правобережній Херсонщині процес переходу парафій УПЦ (МП) до ПЦУ зараз майже не відбувається. Він пов’язує це з безпековою ситуацією в регіоні.
«Переходи були, зараз взагалі тут ситуація дуже страшна. Навіть говорити про якісь збори важко, люди бояться, що їм прилетить. Буквально нещодавно біля дніпровського ринку з дронів по машинах, по людях кидали снаряди. Тому у людей зараз трошки інше переживають, за безпеку. Тому я б сказав, це не пасивність, знаєте, а просто є якісь пріоритети у людей. Коли на голову падає, то вони напевно в першу чергу думають за свою безпеку. А потім вже, коли прийде більш такий сприятливий час за щось інше», – пояснив він.
«Визнати томос»
Отець Никодим запевнив, що Православна церква України відкрита до приєднання. Він розповів на яких умовах це можливо.
«Визнання томосу. Ті, хто сповідує «руський мир», вони і так не прийдуть. Що стосується інших людей, це просто бажання єдності. І визнання цього томосу про автокефалію Православної церкви України. Тобто ми з вами говоримо не про об’єднання, не про перехід до ПЦУ, а про приєднання до ПЦУ, до томосу. Взагалі той томос був даний для того, щоб православні об’єдналися навколо нього, у свою церкву і самоврядну, автокефальну, щоб вони вели своє церковне життя», – підкреслив священник.
Єпископ Никодим зазначив, що проведення богослужінь виключно українською мовою та перехід на новий календар не є обов’язковими вимогами ПЦУ.
«У Православній церкві України немає такого правила, от тільки українською і більше ніяк. Взагалі як людям зручно. Я скажу, що українською, напевно, основній масі українців зручніше, тому що вона зрозуміла. Що стосується календаря, знаєте, в ПЦУ досі є громади, які вирішили чомусь бути на старому календарі. Їхня воля приймається, вони служать за старим календарем, за старим стилем. Основна маса з задоволенням перейшла на новий стиль», – додав він.
Що таке томос і автокефалія: коротко
6 січня 2019 року у Стамбулі Вселенський патріарх Варфоломій вручив томос про автокефалію предстоятелеві Православної церкви України митрополитові Київському і всієї України Епіфанію.
Що це означає
- Томос (грец. τόμος) – указ синоду і/або глави помісної православної церкви з важливих питань церковного устрою або віровчення; останнім часом найчастіше стосується рішення церкви-матері про надання автокефалії новій помісній церкві.
- Автокефалія (ст.грец. αὐτοκεφαλία) – самостійність помісної церкви, адміністративно незалежної від інших православних церков, але єдиної з ними канонічно.
Деякі приклади надання томосу:
- 1686 рік – Константинопольський Вселенський патріарх Діонісій IV затвердив синодальний лист Вселенського патріархату, який із міркувань «ікономії» (церковної доцільності) доручав патріархам Московським висвячувати в сан новообраних помісним собором митрополитів Київських. 11 жовтня 2018 року синод Вселенського патріархату скасував те рішення 1686 року, щоб усунути підставу для неправдивого трактування Москви.
- 1923 рік – патріарх Константинопольський Мелетій IV видав томос про автономію (але не автокефалію) Естонської православної церкви і прийняв її в свою юрисдикцію.
- 1924 рік – патріарх Константинопольський Григорій VII підписав томос про надання автокефалії Польській православній церкві у (в першу чергу для вірян із Західної Білорусі і Західної України).
- 1937 рік – була визнана автокефалія Албанської православної церкви.
- 1945 рік – Болгарська православна церква отримала томос, яким була, за різними оцінками історичних подій, уже втретє чи вчетверте визнана автокефалія цієї церкви.
- 1994 рік – патріарх Московський Алексій II видав томос про надання автономії Молдовській православній церкві (яка залишилася частиною Московського патріархату).
- 1998 рік – Вселенський патріарх Варфоломій видав томос про автокефалію Православної церкви Чеських земель і Словаччини.
- 2019 рік – Вселенський патріарх Варфоломій вручив томос про автокефалію Православній церкві України.
Більш розширено читайте тут: Що таке томос і автокефалія – пояснюємо популярно
Запоріжжя: «потужний вплив двох церков»
За даними видання «Відбудова Запоріжжя», з початку повномасштабного вторгнення і станом на травень цього року у Запорізькій області перехід від УМЦ (МП) до ПЦУ не здійснила жодна релігійна установа.
Священнослужитель із Мелітополя Михайло Брицин зазначив, що 70% Запорізької області перебувають в окупації, тому наразі церкви Запорізької області – це переважно церкви самого міста Запоріжжя. За його словами, там відчувається потужний вплив як Української Православної церкви (Московського патріархату), так і ПЦУ.
Є інші шляхи, щоб українська православна церква все ж залишалася або ж ставала більше українською
«Масові переходи, чесно кажучи, я їх не дуже чекаю, тому що все залежить від людей самих, щоб люди проголосували, причому проголосували ногами, перейшовши в ту, або ту церкву. Статистика переходів для мене – це тільки один шлях або одна сторона того, що відбувається. Інше те, що відбувається серед самих священників у УПЦ, бо ви ж знаєте, що багато священників підписують звернення до митрополита Онуфрія, щоб він все ж розірвав зв’язки з російською церквою. Тому просто чекати, що вони всі перейдуть в ПЦУ не варто, є інші шляхи, щоб українська православна церква все ж залишалася або ж ставала більше українською», – вважає Брицин.
Директор «Запорізького центру розслідувань» Сергій Сидоров розповів, що у Запоріжжі близько 50 храмів УПЦ (Московського патріархату). Останнім часом переходів до ПЦУ не спостерігалося.
«У нас у Запоріжжі є два собори УПЦ МП, один монастир, 23 храми, близько 30 невеличких домових церков, каплиць у великих приміщеннях. Після ухвалення останнього закону, переходів не відбувалося. На мій розсуд, це відбувається через те, що УПЦ (МП) занадто довго розповідали собі, що ПЦУ – це «жах», «сатана», «анафема», вони самі собі збудували таку стінку, через яку не перелізти. Якщо казати про Запоріжжя, про ту третину Запоріжжя, що є підконтрольна владі України, то тут вже не такі насправді були великі приходи в УПЦ (МП) останнім часом. Знову-таки ці приходи вони дещо маргіналізувалися», – розповів розслідувач.
Минулого року у Запоріжжі ухвалила рішення про припинення взаємовідносин міської громади з релігійними організаціями УПЦ (МП), каже журналіст. Це рішення він назвав дещо «популістичним», але воно мало більш внутрішній бюрократичний ефект.
«Після нього ніхто з серед структури міської влади не береться подовжувати договори користування приміщенням, землею, тим громадам, які перебувають в Московському патріархаті», – пояснив Сидоров.
За його словами, подовжувати договори оренди таким організаціям не будуть. по деяких церквах були навіть рішення міської влади про дострокове припинення договорів позички з деякими церквами, які займали певні приміщення.
Місцева влада не може в односторонньому порядку розірвати договір оренди землі з УПЦ (МП), зазначив Сидоров. Проте влада має можливість подати до суду позов на те, що у релігійної громади некоректний статут, якщо вона не розірве зв’язки з РПЦ, додав він.
